уступити

Уступити.

1. Вийти зі складу керівного органу. Недавно “Дѣло” подало вість, що п. Барвіньский уступив з виділу “Просьвіти ” і тим самим зложив уряд заступника голови, “мотивуючи се станом свого здоровля” (Б., 1895, 26, 3); Перед кождим збором весняним треба на однім засіданю старшини вильосувати тих членів старшини і ради надзорчої, котрі після § 16 і §32-го статута мають уступити (См.-Стоцький, Порадник, 51).

2. Подати у відставку Однако ж, о скілько тут запоручають, цісар не прийме димісиї гр. Кальнокого, а се буде для президента угорского міністерства сказівкою, що єму самому треба уступити (Б., 1895, 27, 2)

// пол. ustępować — 1) поступатися, 2) відступатися, 3) подавати у відставку.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уступити — уступи́ти 1 дієслово доконаного виду поступитися; знизити ціну уступи́ти 2 дієслово доконаного виду стати в середину чогось Орфографічний словник української мови
  2. уступити — УСТУПИ́ТИ¹ див. уступа́ти¹. УСТУПИ́ТИ² див. вступа́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  3. уступити — I див. уступати I. II див. вступати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уступити — уступа́ти / уступи́ти у зако́н, заст. Одружуватися, вінчатися з ким-небудь. — Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон уступити (Г. Квітка-Основ’яненко). Фразеологічний словник української мови
  5. уступити — ПОСТУПА́ТИСЯ кому чим (переставати сперечатися з кимсь, заперечувати комусь; іти на поступки комусь), УСТУПА́ТИ (ВСТУПА́ТИ) кому, розм., ПІДДАВА́ТИСЯ кому, розм., УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПАТИСЯ) діал., ПОСВЯ́ЧУВАТИ кому що, діал. Словник синонімів української мови
  6. уступити — УСТУПИ́ТИ¹ див. уступа́ти¹. УСТУПИ́ТИ² див. вступа́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. уступити — Уступати, -паю, -єш сов. в. уступити, -плю, -пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. Словник української мови Грінченка