1. Українська літературна мова на Буковині

уходити

Ухо́дити (за кого?, за що?). Сприйматися, здаватися, вважатися (ким?, яким?). Отже приймім, що вони є тим, за що хотять уходити, але треба мати все на оці те, що “Старорусини ” є посередником, через котрий московскі аґенти мають приступ до нашого народу А що за цінне то староруске медіюм, то найліпше можемо пізнати з похвальних гимнів їх орґанів́ [...] Отже, коли ті “Старорусини” становлять то так небезпечне медіюм, то що ж нам, правдивим Русинам, лишає ся, як не бороти ся з ними (Б., 1895, 7, 3); [Петро] уходив у сільських дівчат за якогось недоступного героя, на якого не ялося їм підносити очей (Коб., Земля, 225)

// пол. uchodzić — 1) втікати, 2) уникати, 3) здаватися, вважатися, 4) минати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уходити — Ухо́дити: — за (когось, щось) — вважатися за (когось, щось) [52] — уходити від: втікати; уходити за щось: вважати за.. [IV] — уходити (15)< пол. uchodzić — личити, годитися; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. уходити — ухо́дити 1 дієслово недоконаного виду входити кудись ухо́дити 2 дієслово недоконаного виду вважатися діал. ухо́дити 3 дієслово недоконаного виду проходити діал. Орфографічний словник української мови
  3. уходити — [ўходиетие] = входити -оджу, -диеш; нак. — од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  4. уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал., за кого – що. Вважатися. Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Словник української мови у 20 томах
  5. уходити — I див. входити. II -джу, -диш, недок., діал. 1》 Личити, годитися. Не уходить (не уходило) безос. — не личить, не годиться. 2》 за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недок., уйти, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уходити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм. Словник синонімів української мови
  7. уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. 1: Не ухо́дить (не ухо́дило), безос. 1. не личить, не годиться. Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Словник української мови в 11 томах
  8. уходити — Уходити см. увіходити. --------------- Уходити, -джу, -диш гл. Поносить вдоволь одежду. Ла світі сі не нажили, красно не входили. Шух. І. 203. Словник української мови Грінченка