уходити
УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити.
УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал. 1: Не ухо́дить (не ухо́дило), безос.
1. не личить, не годиться.
Побачивши страшного ворога тут же перед собою, вони зблідли й затремтіли. Але скритися, тікати не уходило, — треба було ставити чоло, будь-що-будь (Фр., VI, 1951, 15).
2. за кого — що. Вважатися.
Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Не тим, щоб була, може, краще або багатше одіта від других видніших дам міста, а радше тому, що уходила за взірцеву матір, походила, як казали, з «доброго дому» (Коб., III, 1956, 11);
Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить (Номис, 1864, № 6196).
УХО́ДИТИ³, джу, диш, недок., УЙТИ́, уйду́, уйде́ш, док., перех., діал. Проходити певну відстань.
— Прошу спати, бо завтра встаємо дуже рано, щоб за холоду уйти добрий шмат дороги! (Фр., IV, 1950, 260).
УХО́ДИТИ (ВХО́ДИТИ), оджу́, о́диш, док., діал.
1. Походити досхочу.
— Ні чоловік в’їв, ні впив, ні красно входив (Фр., IV, 1950, 193).
2. Довго носячи, робити старим, непридатним для користування (одяг, взуття і т. ін.).
Значення в інших словниках
- уходити — Ухо́дити: — за (когось, щось) — вважатися за (когось, щось) [52] — уходити від: втікати; уходити за щось: вважати за.. [IV] — уходити (15)< пол. uchodzić — личити, годитися; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
- уходити — ухо́дити 1 дієслово недоконаного виду входити кудись ухо́дити 2 дієслово недоконаного виду вважатися діал. ухо́дити 3 дієслово недоконаного виду проходити діал. Орфографічний словник української мови
- уходити — Ухо́дити (за кого?, за що?). Сприйматися, здаватися, вважатися (ким?, яким?). Отже приймім, що вони є тим, за що хотять уходити, але треба мати все на оці те, що “Старорусини ” є посередником... Українська літературна мова на Буковині
- уходити — [ўходиетие] = входити -оджу, -диеш; нак. — од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
- уходити — УХО́ДИТИ¹ див. вхо́дити. УХО́ДИТИ², джу, диш, недок., діал., за кого – що. Вважатися. Коли йшла [Обринська] вулицею, їй кланялися всі. Словник української мови у 20 томах
- уходити — I див. входити. II -джу, -диш, недок., діал. 1》 Личити, годитися. Не уходить (не уходило) безос. — не личить, не годиться. 2》 за кого – що. Вважатися. III -джу, -диш, недок., уйти, уйду, уйдеш, док., перех., діал. Проходити певну відстань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уходити — ВНИКА́ТИ у що (знайомлячись із чим-небудь, вивчаючи факти, аналізуючи щось, намагатися розібратися в чомусь), ВГЛИ́БЛЮВАТИСЯ, ВГЛИБЛЯ́ТИСЯ, ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ), ДОКО́ПУВАТИСЯ розм., ДОХО́ДИТИ чого, розм. Словник синонімів української мови
- уходити — Уходити см. увіходити. --------------- Уходити, -джу, -диш гл. Поносить вдоволь одежду. Ла світі сі не нажили, красно не входили. Шух. І. 203. Словник української мови Грінченка