ученик
Учени́к. Учень. Краєварада шкільна на засіданю з дня 9. марта с.р. ухвалила увільнити кільканайцять учеників від оплати шкільної (Б., 1895, 9, 4); Відбув ся похорон покійника при великім здвизі учеників єго і рускої громади (Б., 1895, 5, 4); В імени учеників подякував виділови товариства ученик V. кляси Когут Лев короткою, добре обдуманою прмовою, в котрій в імени товаришів щирими словами обіцював допровадити пильностию і примірним поведенєм (Б., 1895, 9, 4); Заряд “Музичної школи " готов вже і сего року завести науку дутих інструментів, коли лише зголосить ся відповідне чило учеників (Б., 1907, 97, 3); Якраз з тих сіл, де ділають душпастирі-Українці, нема учеників в середних школах і не напливають ніякі жертви на добродійні ціли, як на бурси, захоронки, “Україньску школу" і ин. (Звідомл., 1914, 55)
// порівн. пол. uczeń -1) учень, школяр, 2) учень в ремісника; рос. ученик — те саме.
Значення в інших словниках
- ученик — учени́к іменник чоловічого роду, істота учень рідко Орфографічний словник української мови
- ученик — моск. учень учень, челядник Словник чужослів Павло Штепа
- ученик — УЧЕНИ́К, а́, ч., заст. Учень. Минув рік, настав екзамен – і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (М. Коцюбинський); – Ану, хто знає урок? – спитався учитель. Словник української мови у 20 томах
- ученик — у́ченик учень (ст): Признаюся, що ми, ученики, щиро за ним жалували, бо вірили, що він був прихильний для українців (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ученик — УЧЕНИ́К, а́, ч., заст. Учень. Минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (Коцюб., III, 1956, 28); — Ану, хто знає урок? — спитався учитель. Ще стало тихше у класі, — неначе покаменіли ученики (Мирний, IV, 1955, 110). Словник української мови в 11 томах
- ученик — Ученик, -ка м. = учень. Посідали з Ісусом ученики його. Св. Мр. II. 15. Словник української мови Грінченка