1. Українська літературна мова на Буковині

яко

Я́ко, cпол. Як. У сполуч. з іменником виступає для називання стану, якості (когось, чогось); у знач. будучи ким, чим; подібно до кого, чого. Вісаріон Ґрібовский перенесений яко секретар правительственний до Чернівців (Б., 1895, 14, 4); Ти не ставив любови в залежність від [здорового] чутя, але малював собі яко душевну чесноту (Галіп, 104); О. Тиміньский годить ся на сі замітки і заявляє, що приступає до товариства яко член-основатель (Звідомл., 1914, 10)

// порівн. пол. jako — з’ясувальний сполучн., як; в якості кого; чого; в окремих випадках не перекладається; укр. яко, cпол. заст. — як3 (СУМ, XI, 640; ілюстр. контекст з творів М. Коцюбинського).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яко — присл., заст. Якомога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. яко — Я́КО, спол., заст. Як (див. як³). Розлилася кров гаряча, Яко вода по землі (П. Чубинський); Він завжди був певним, що заслуги його, яко патріота, не загинуть марно (М. Словник української мови у 20 томах
  3. яко — я́ко прислівник як незмінювана словникова одиниця арх. Орфографічний словник української мови
  4. яко — Що, через те що, щоб, чи, як Словник застарілих та маловживаних слів
  5. яко — Я́ко, присл.; якомо́га Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. яко — Я́КО, спол., заст. Як ( див. як³). Розлилася кров гаряча, Яко вода по землі (Чуб., V, 1874, 739); Він завжди був певним, що заслуги його, яко патріота, не загинуть марно (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. яко — Я́ко нар. Какъ. Употр. преимущ. въ выраженіи: яко мо́га. Изо всѣхъ силъ. см. як. Біжи, яко мога; щоб там ні кричало, — не оглянься. Шевч. 16. Словник української мови Грінченка