язичіє

Язичіє. Тип писемної мови, якої вживали представники західноукраїнської інтелігенції москвофільського напрямку, що за своїми мовними засобами становив суміш різносистемних одиниць, узятих з книжної староукраїнської мови, польської, російської та української народної мови з південно-західним діалектним нашаруванням. Тепер уже не чути в Галичині і Буковині давних теорий про якийсь специяльний галицко- і буковиньско-рускии нарід, що мав би приняти за свою літературну мову макаронічне “язичіє” “Слова” (Б., 1895, 13, 1); 3 предовгої промови, виголошеної передпотоповим “язичієм”, вбило ся мені в пам'ять найбільше те, що бесідник зачислив покійних Куземского, Качковского, Малиновского і иньших між угодників божих, котрих ждуть почести престола (та певно! де новоеристам до небесного Єрусалиму) (Онисим Миронюк, З житя, Б., 1895, 38, 3).