язичіє
Штучна літературна мова, утворена внаслідок поєднання місцевих діалектів укр., церковнослов'янської та рос. мов, якою писали у 2-й полов. XIX — на поч. ХХ ст. прихильники русофільського руху в Галичині, Буковині та на Закарпатті; занепало водночас із рухом-інспіратором.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- язичіє — Язичіє. Тип писемної мови, якої вживали представники західноукраїнської інтелігенції москвофільського напрямку, що за своїми мовними засобами становив суміш різносистемних одиниць, узятих з книжної староукраїнської мови, польської... Українська літературна мова на Буковині
- язичіє — ЯЗИ́ЧІЄ, я, с. Зневажливо-полемічна назва штучновитвореної літературної мови на основі суміші церковнослов'янкої та російської мов з домішкою місцевих слів і форм та полонізмів, якою писали в ХІХ – на початку ХХ ст. Словник української мови у 20 томах