дебошир

Дебошир, дебоширство, бешкетник, бешкет

Наші газетярі вподобали слова дебошир, дебоширство, дарма що ні в класичній літературі, ні в народній мові їх не натрапиш. Ми часто читаємо на шпальтах наших газет: «З дебоширами треба повести рішучу боротьбу»; «Дебоширство в місцях відпочинку трудящих — недопустиме явище»; «Затриманий п’яниця продовжував дебоширити». Нема ніякої потреби вдаватись до неукраїнських слів, які до того ж не кожний розуміє на Україні, коли є всім відомі українські слова: бешкетник («Бешкетники свистіли пронизливо й неприємно». — О. Ільченко), бешкет («Ідіть, хлопці, не чиніть бешкету». — С. Васильченко), бешкетувати («Сором ховатися — умів бешкетувати, зумій і відповідь казати». — С. Васильченко).

З цього стає зрозуміло, що й газетним рядкам пішло б на краще, коли б там було написано: «З бешкетниками треба рішуче боротися»; «Бешкет у місцях відпочинку трудящих — недопущенна річ»; «Затриманий п’яниця бешкетував далі».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебошир — дебоши́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дебошир — -а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебошир — ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст. Тетяниного Петра всі знали як невгамовного дебошира (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. дебошир — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
  5. дебошир — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
  6. дебошир — ДЕБОШИ́Р, а, ч., розм. Той, хто влаштовує дебоші; скандаліст. Словник української мови в 11 томах