збутися

Збутися й здійснитися, справдитися

Слово збутися в значенні «здійснитися» дедалі більше з’являється на сторінках газет, художньої літератури й публіцистики, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснити й справдитись, як це бачимо хоча б у фразі, взятій із газетної статті: «Пророцтво Кобзаря збулося: творчість Котляревського мала дійовий вплив на розвиток нової української літератури».

А тим часом слово збутись відповідає насамперед російським избавиться, освободиться, отделаться: «Біда здибає легко, та трудно її збутись» (М. Номис); «Так вони й липнуть до того, як мухи до меду! Ледве вже ми їх збулися» (Марко Вовчок); «Брянський допомагав Васі збутися легковажних підозр» (О. Гончар).

Наша класична література й фольклор, відповідно до російських сбыться, осуществиться, користувалися словами здійснитися («Що недавно бачив у мріях, тепер здійснилось». — М. Коцюбинський), справдитися («Той сон твій справдиться». — Т. Шевченко).

Чи варто заради двозначного слова збутися в значенні російських осуществиться, сбыться нехтувати й навіть забувати давні українські слова? Певно, що ні.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збутися — I див. збуватися I. II див. збуватися II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збутися — ЗБУ́ТИСЯ¹ див. збува́тися¹. ЗБУ́ТИСЯ² див. збува́тися². Словник української мови в 11 томах
  3. збутися — (звільнитися від чогось неприємного) позбутися, позбавитися, визволитися, розм. здихатися. Словник синонімів Полюги
  4. збутися — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)... Словник синонімів української мови
  5. збутися — Збува́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. збутися, -дуся, -дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, ти трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. Словник української мови Грінченка
  6. збутися — збу́тися 1 дієслово доконаного виду втратити; позбутися збу́тися 2 дієслово доконаного виду стати дійсністю Орфографічний словник української мови
  7. збутися — Збувся тато клопоту: жито продав і гроші пропив. Іронічний жарт про п'яницю, який пропив своє добро. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. збутися — [збутиес'а] -удус'а, -удеис':а, -удеиц':а, -удуц':а; мин. -уўс'а, -улас'а; нак. -удз'с'а, -уд'теис'а (втратити) Орфоепічний словник української мови