збірні числівники

Збірні числівники

В українській мові часто вживаються збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, дванадцятеро тощо.

Числівник обоє можна вживати тільки тоді, коли йдеться про чоловіка й жінку: «А ідіть лишень сюди; та йдіть обоє» (Т. Шевченко); «Обоє рябоє» (приповідка).

До числівників двоє, троє, десятеро звертаються, коли кажуть про людей: «У салоні їх дожидало троє людей» (Леся Українка), — а також коли вони поєднуються з особовими займенниками: «Нас було четверо: білявий та чорнявий чоловіки, парубок рябий та я» (Марко Вовчок), — та з іменниками, що мають тільки множину: «Нащо тобі аж троє ножиць?» (із живих уст).

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me