збутися

збу́тися

I див. збуватися I.

II див. збуватися II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збутися — (звільнитися від чогось неприємного) позбутися, позбавитися, визволитися, розм. здихатися. Словник синонімів Полюги
  2. збутися — збу́тися 1 дієслово доконаного виду втратити; позбутися збу́тися 2 дієслово доконаного виду стати дійсністю Орфографічний словник української мови
  3. збутися — [збутиес'а] -удус'а, -удеис':а, -удеиц':а, -удуц':а; мин. -уўс'а, -улас'а; нак. -удз'с'а, -уд'теис'а (втратити) Орфоепічний словник української мови
  4. збутися — Збутися й здійснитися, справдитися Слово збутися в значенні «здійснитися» дедалі більше з’являється на сторінках газет, художньої літератури й публіцистики, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснити й справдитись, як це бачимо хоча б у фразі... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. збутися — Збувся тато клопоту: жито продав і гроші пропив. Іронічний жарт про п'яницю, який пропив своє добро. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. збутися — ПОЗБУ́ТИСЯ кого, чого (звільнитися від когось, чогось небажаного, зайвого тощо), ПОЗБА́ВИТИСЯ, ПОЗБУ́ТИ кого, що, ЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИ кого, що, ВІДБУ́ТИ кого, що, рідше, УСУ́НУТИ кого, що, ВИ́ЗВОЛИТИСЯ від кого-чого, ПОДОЛА́ТИ (ПОДОЛІ́ТИ рідко)... Словник синонімів української мови
  7. збутися — ЗБУ́ТИСЯ¹ див. збува́тися¹. ЗБУ́ТИСЯ² див. збува́тися². Словник української мови в 11 томах
  8. збутися — Збува́тися, -ва́юся, -єшся сов. в. збутися, -дуся, -дешся, гл. 1) Избавляться, избавиться. Біда здибає легко, ти трудно її збутись. Ном. № 2171. Збувся тато клопоту: жито змолотив і гроші пропив. Ном. № 10826. Словник української мови Грінченка