1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

знаючий

Знаючий — що (котрий, який) знається (розуміється, тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий

«Тут треба знаючої людини» — прочитали ми в одному оповіданні, де автор допустився подвійної помилки, незугарно переклавши російську фразу: «Здесь нужен знающий человек». Передусім упадає в очі невластива українській мові форма активного дієприкметника — знаюча, а по-друге, її створено від дієслова знати, хоча треба виходити від дієслова знатися, цебто — «тямити на чомусь».

Цю фразу можна було б замінити описовою формою: «Тут треба людини, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)», а можна, скористувавшись близькими за значенням прикметниками, й так висловитися: «Тут треба тямущої (тямучої, тямовитої, тямкої) людини».

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знаючий — зна́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. знаючий — п-к, що знає, знавець, тямущий, досвідчений, обізнаний, компетентний, (- око) знавецький, о. з головою, підкутий на чому. Словник синонімів Караванського
  3. знаючий — див. розумний Словник синонімів Вусика
  4. знаючий — -а, -е. 1》 рідко. Дієприкм. акт. теп. ч. до знати 2), 4-6). 2》 у знач. прикм. Який обізнаний із чим-небудь, знає свою справу, вміє щось робити. || у знач. ім. знаючий, -чого, ч.; знаюча, -чої, ж. Обізнана з чим-небудь, досвідчена людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знаючий — ЗНАЮ́ЧИЙ, а, е, заст. Те саме, що зна́ючий. А баба Мокрина – то була собі така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловіка що пропало .. – всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. знаючий — ДОСВІ́ДЧЕНИЙ (який має досвід у якійсь галузі праці, знань, у житті), ДІ́ЙШЛИЙ розм., ДОСВІДНИ́Й заст., СПОКУ́ШЕНИЙ заст.; БУВА́ЛИЙ, ТЕ́РТИЙ розм., БИ́ТИЙ розм., часто зі сл. жак, око, козир та ін., СТРІ́ЛЯНИЙ розм ., часто зі сл. Словник синонімів української мови
  7. знаючий — Знаю́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. знаючий — ЗНА́ЮЧИЙ, а, е. 1. рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до зна́ти 2, 4 — 6. Що вона скаже, що вона зробить, вона — недужа, не знаюча нічого?... Словник української мови в 11 томах
  9. знаючий — Знаючий, -а, -е Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у. Словник української мови Грінченка