листати

Листати й гортати, перегортати, перегортувати

«Листає протяг потемнілі книги», — читаємо в одному сучасному вірші, хоча давно відомо, що сторінки книжок і журналів не листають, а гортають, перегортають, перегартують: «Він жадібно почав гортати в букініста сторінки книги» (П. Тичина); «Перегорни ще сторінку і там побачиш» (із живих уст). Таке, ніби нове, слово листати аж ніяк не можна вважати за неологізм, бо його скальковано з російського дієслова листать і свідчить воно не про творчі пошуки автора, а про брак доброго знання української мови, отже, не збагачує її на ще одне слово, а засмічує.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. листати — листа́ти дієслово недоконаного виду перегортати — сторінки книги, зошита розм. Орфографічний словник української мови
  2. листати — -аю, -аєш, недок., перех., розм. Перегортати (сторінки книги, зошита і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. листати — ЛИСТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., розм. Перегортати (сторінки книги, зошита і т. ін.). Анна, спершись ліктями на стіл, листає якусь книгу (Кол., На фронті.,. 1959, 129); Федора Михайлівна тремтячою рукою почала листата ноти (Панч, В дорозі, 1959, 81). Словник української мови в 11 томах