1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

леле

ле́ле

Леле, лелечко, от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько)

Вигук леле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). Але наша класика й народне мовлення широко послугуються цим вигуком, що передає захоплення або подив («Леле, лелечко мені!» — М. Номис) чи гіркоту («Ой леле! Даремні питання!» — Леся Українка). Будучи відповідником до російського увы, вигук леле не є абсолютним синонімом вигуків ой біда («Ой біда мені з тобою, не знаю, що й робити!» — З живих уст), ой горе («Ой горе тій чайці, чаєчці небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі». — Народна пісня), ой лихо, ой лишечко, ой лишенько («Ой лишечко! Хто іде!» — Т. Шевченко). Ці вигуки передають почуття більшого жалю, ніж вигук леле, за яким чути легкий смуток чи невдоволення: «Леле, я таки не встиг дочитати книжки — забрали її в мене» (з живих уст); «Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко!» (П. Чубинський).

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леле — ле́ле вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. леле — виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. леле — ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з “ой”). [Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); Макар Іванович .. зазирнув у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер. (М. Словник української мови у 20 томах
  4. леле — ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. Фразеологічний словник української мови
  5. леле — Ле́ле, ле́лечко! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. леле — ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). [Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (Вас., III, 1960, 176); Макар Іванович.. зазирнув у передпокій.. і охолов. Ой, леле! Офіцер.. Словник української мови в 11 томах
  7. леле — Леле , лелечко! меж. Увы! Горе! Бѣда! Ой леле, леле! битиме татусь. Лубен. у. Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко! Чуб. V. 1061. Леле, лелечко мені! Ном. № 9270. --------------- Леле меж. ?... Словник української мови Грінченка