леле

ЛЕ́ЛЕ, виг.

Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з “ой”).

[Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко);

Макар Іванович .. зазирнув у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер. (М. Коцюбинський);

І раптом він – о леле! – у стіні Побачив двері ще якісь чудні (М. Бажан);

Леле! У мене ж грошей ні копійки (В. Нестайко);

– Леле, яка печальна історія! – засмутилася Марта. – Час ставати вегетаріанкою (С. Андрухович);

// у знач. пред. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимось.

Леле, лелечко мені! (Номис).

◇ (1) Ле́ленько моя́ – уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох.

Дивилась на Сеспеля і не впізнавала його. Леленько моя, як то висушила людину хвороба, як знудила! (Ю. Збанацький);

(2) Ой, ле́ле – уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох.

Зазирнув [Макар Іванович] у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер... (М. Коцюбинський);

Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко);

О (і) ле́ле.

І раптом він – о леле! – у стіні Побачив двері ще якісь чудні (М. Бажан);

Читаю. І леле! Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося (з газ.);

Ой, ле́ле-ле́ле.

Ой, леле-леле, чого тільки не чували ми тут (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. леле — Ле́ле, ле́лечко! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. леле — ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. Фразеологічний словник української мови
  3. леле — Леле, лелечко, от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько) Вигук леле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. леле — ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). [Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (Вас., III, 1960, 176); Макар Іванович.. зазирнув у передпокій.. і охолов. Ой, леле! Офіцер.. Словник української мови в 11 томах
  5. леле — ле́ле вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  6. леле — виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. леле — Леле , лелечко! меж. Увы! Горе! Бѣда! Ой леле, леле! битиме татусь. Лубен. у. Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко! Чуб. V. 1061. Леле, лелечко мені! Ном. № 9270. --------------- Леле меж. ?... Словник української мови Грінченка