леле

ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой").

[Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (Вас., III, 1960, 176);

Макар Іванович.. зазирнув у передпокій.. і охолов. Ой, леле! Офіцер.. (Коцюб., І, 1955, 165);

І раптом він — о леле! — у стіні Побачив двері ще якісь чудні (Бажан, II, 1947, 201);

// у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимось.

Леле, лелечко мені! (Номис, 1864, № 9270).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

леле — ле́ле вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
леле — Леле, лелечко, от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько) Вигук леле дедалі рідше чується в сучасній українській мові, поступаючись перед вигуками от біда, ой горе, ой лихо (ой лишечко, ой лишенько). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
леле — виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з "ой"). || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
леле — ЛЕ́ЛЕ, виг. Уживається для вираження жалю, нарікання, страху або здивування (часто разом з “ой”). [Голос через вулицю:] Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); Макар Іванович .. зазирнув у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер. (М. Словник української мови у 20 томах
леле — ой, ле́ле. Уживається для вираження здивування, захоплення, страху, жалю і т. ін.; ох. Зазирнув (Макар Іванович) у передпокій .. і охолов. Ой, леле! Офіцер… (М. Коцюбинський); Ой, леле, Христя вже пішла, а я ще сиджу (С. Васильченко); о (і) ле́ле. Фразеологічний словник української мови
леле — Ле́ле, ле́лечко! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
леле — Леле , лелечко! меж. Увы! Горе! Бѣда! Ой леле, леле! битиме татусь. Лубен. у. Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко! Чуб. V. 1061. Леле, лелечко мені! Ном. № 9270. --------------- Леле меж. ?... Словник української мови Грінченка