1. Словник української мови в 11 томах

лекція

ЛЕ́КЦІЯ, ї, ж.

1. Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі.

Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію. З неї я зрозумів, що мені ліпше тепер, ніж було (Коцюб., III, 1956, 445);

Тоня Турбай одержує відпустку на десять днів слухати лекції і складати екзамени зимової сесії (Собко, Матв. затока, 1962, 294);

// Публічне читання на певну тему.

[Ромодан:] Чули, товаришу Овчаренко? Доведеться вам поїхати почитати лекції на селі (Корн., II, 1955, 313).

2. звичайно мн. Записи курсу з якого-небудь навчального предмета, публічних читань, складені лектором або слухачем.

Під вікном стояв чималий стіл, на ньому були розкидані книжки та розтріпані зшитки університетських лекцій Настиного брата (Л. Укр., III, 1952, 582).

3. заст. Заняття у початковій або середній школі, звичайно приватне.

До 1892 року я, потай од жандармів, займався приватними лекціями (Коцюб., III, 1956, 281);

// Зміст шкільного завдання.

Він пригадував давні розмови та слова свого вчителя Хоцінського, як от школяр пригадує вивчену лекцію (Н.-Лев., І, 1956, 166).

◊ Слу́хати (вислу́хувати) ле́кції (ле́кцію) — слухати повчання;

Чита́ти ле́кції (ле́кцію) кому — повчати кого-небудь.

[Син:] Ви мені, батьку, лекцій не читайте (Довж., І, 1958, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лекція — Лекція (29) (lekcja) [MО,III] ( = урок), [MО,IV] — лекція (385)<�пол. lekcja — урок; [OM,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. лекція — ле́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. лекція — (публічна) бесіда, (шкільна) година, урок; (кому) наука, пересторога. Словник синонімів Караванського
  4. лекція — [лекц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  5. лекція — -ї, ж. 1》 Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. || Публічне читання на певну тему. 2》 звичайно мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лекція — Виклад, научка, див. урок Словник чужослів Павло Штепа
  7. лекція — ЛЕ́КЦІЯ, ї, ж. 1. Усний виклад навчального предмета викладачем у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Вчора увечері Стражеско показував мене студентам і читав їм лекцію. З неї я зрозумів, що мені ліпше тепер, ніж було (М. Словник української мови у 20 томах
  8. лекція — ле́кція (від лат. lectio – читання) 1. Публічний виступ з певного питання. Одна з основних форм поширення політичних і наукових знань. 2. Виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна, академічна лекції). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. лекція — слу́хати (вислухо́вувати) ле́кції. Сприймати чиїсь повчання, настанови. Набридло йому вислуховувати ці лекції — все батько повчає (З газети). чита́ти / прочита́ти про́повідь (ле́кції, ле́кцію) кому. Повчати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  10. лекція — ЛЕ́КЦІЯ (публічне читання на певну тему або текст такого читання; читання навчального предмета викладачем у вищому або середньому навчальному закладі), ВІ́ДЧИТ зах.; ВИ́КЛАД діал. (тільки в навчальному закладі). Словник синонімів української мови
  11. лекція — Ле́кція, -ції, -цією; ле́кції, -кцій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. лекція — рос. лекция 1. Публічний виступ з певного питання. Одна з основних форм поширення політичних і наукових знань. 2. Виклад програмної теми навчального предмета або проблеми (навчальна, академічна лекції). Eкономічна енциклопедія
  13. лекція — Ле́кція, -ції ж. Урокъ, лекція. Не вивчиш лекції, — профессорі слова не скажуть. Левиц. І. 152. Словник української мови Грінченка