1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

пануючий

Пануючий чи панівний?

До наших нових словників поряд із природним, милозвучним словом панівний проник дієприкметник пануючий: «У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному — пануючими вітрами» («Колгоспне село»); «Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри» («Історія української літератури»). Між цими двома словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, тому слід, виходячи з мовних традицій, завжди додержуватись тільки слова панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пануючий — пану́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пануючий — [пануйучией] м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. пануючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до панувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пануючий — ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Словник синонімів української мови
  5. пануючий — ПАНУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до панува́ти. Ми вийшли на високий крутий шпиль, пануючий над селом (Н.-Лев., II, 1956, 409); // у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах