1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

підозрівати

Підозрівати, запідозрювати, гадки не мати, на думку не спадати

Дієслова підозрівати, запідозрювати означають українською мовою «припускати вчинення злочину чи якоїсь недоброї дії»: «Підозріваю, що він — підкуплений» (І. Франко); «Пам’ятайте ж, спокійніш дивіться, щоб не запідозріли» (Марко Вовчок).

У сучасній усній і писемній мові цим дієсловам надають невластивого значення: «Він не запідозрював того, що його «Світлана»1 вже розвила найвищу швидкість». Тут нема кого чи чого запідозрювати в чомусь, а тому треба вдаватись до інших українських висловів: гадки не мати («Не журиться Катерина і гадки не має». — Т. Шевченко), на думку не спадати («Мені й на думку не спадало, що вона вже все знає». — З живих уст).

1 Моточовен.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підозрівати — Дієслова підозрівати, підозрювати (запідозрювати) означають “припускати, що хтось учинив недобре”. Наприклад: “- Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали” (Григорій Тютюнник), “Його, здається... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. підозрівати — підозріва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підозрівати — Підозрювати, мати підозру <�думати> на; здогадуватися, припускати; п-к -АЮЧИЙ, що підозрює, схильний думати на, підозріливий, о. з підозрою на. Словник синонімів Караванського
  4. підозрівати — Винити, винуватити, враждувати (на кого), гадати (т.с.), гріхувати (т.с.), грішити (т.с.), думати (на кого), запідозрювати, звинувачувати (кого), підозрювати, припускати (що) Фразеологічні синоніми: вину покладати (на кого), підозру мати Словник синонімів Вусика
  5. підозрівати — -аю, -аєш і підозрювати, -юю, -юєш, недок., перех., у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін. || також у сполуч. зі сл. що, щось, як і т. ін. Догадуватися про що-небудь, припускати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. підозрівати — ПІДОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., кого, у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  7. підозрівати — ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ (ПІДО́ЗРЮВАТИ). — Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Словник синонімів української мови
  8. підозрівати — ПІДОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін. Словник української мови в 11 томах