1. Словник української мови в 11 томах

підозрівати

ПІДОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін.

Брат якийсь ніби наполоханий, заїкуватий, дивиться скоса, немов вічно підозріває когось у чомусь (Фр., VI, 1951, 241);

— Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали (Тют., Вир, 1964, 335);

Болючіше тепер від думки, що даремно підозрював товариша, даремно порвав із ним… (Донч., Шахта.., 1949, 113);

Щось дошкульне засмоктало Юру коло серця. Його, здається, підозрювали у зраді (Смолич, II, 1958, 61);

// також у сполуч. із сл. що, щось, як і т. ін. Догадуватися про що-небудь, припускати щось.

— Мені здається, ти щось підозрівала (Л. Укр., III, 1952, 691);

Він буде йти, нічого не підозріваючи, веселий, безпечний (Хотк., II, 1966, 235);

Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (Гончар, Тронка, 1963, 44);

Дід Матій та Козуряк не підозрювали, що надумав Василько (Турч., Зорі.., 1950, 340);

Рентгенівське проміння дало вченим змогу встановити кристалічний характер навіть таких речовин, кристалічної породи яких раніше не підозрювали (наприклад, сажа, волосся, шовк і т. д.) (Наука.., 10, 1956, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підозрівати — Дієслова підозрівати, підозрювати (запідозрювати) означають “припускати, що хтось учинив недобре”. Наприклад: “- Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали” (Григорій Тютюнник), “Його, здається... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. підозрівати — підозріва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. підозрівати — Підозрювати, мати підозру <�думати> на; здогадуватися, припускати; п-к -АЮЧИЙ, що підозрює, схильний думати на, підозріливий, о. з підозрою на. Словник синонімів Караванського
  4. підозрівати — Винити, винуватити, враждувати (на кого), гадати (т.с.), гріхувати (т.с.), грішити (т.с.), думати (на кого), запідозрювати, звинувачувати (кого), підозрювати, припускати (що) Фразеологічні синоніми: вину покладати (на кого), підозру мати Словник синонімів Вусика
  5. підозрівати — Підозрівати, запідозрювати, гадки не мати, на думку не спадати Дієслова підозрівати, запідозрювати означають українською мовою «припускати вчинення злочину чи якоїсь недоброї дії»: «Підозріваю, що він — підкуплений» (І. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. підозрівати — -аю, -аєш і підозрювати, -юю, -юєш, недок., перех., у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін. || також у сполуч. зі сл. що, щось, як і т. ін. Догадуватися про що-небудь, припускати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. підозрівати — ПІДОЗРІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДО́ЗРЮВАТИ, юю, юєш, недок., кого, у чому. Допускати причетність кого-небудь до чогось негативного; сумніватися у порядності, чесності, відданості і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  8. підозрівати — ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ (ПІДО́ЗРЮВАТИ). — Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Словник синонімів української мови