1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

уявляти

Уявляти, являти, бути, уява, уявлення

«А що уявляє собою це явище — випадок чи закономірність?» — іноді кажуть помилково, замість правильного: «А що це за явище?», «А що являє собою (або становить) це явище?».

Уявляти собі щось може тільки людина внаслідок діяльності її мозку, яку ми називаємо уявою; а продуктом уяви є уявлення про щось чи про когось: «Чудно, всі гострі хвилини в моїй уяві зв’язано з ніччю й дощем» (Ю. Яновський); «Димарі в моїй уяві встають, як привиди ласкаві...» (В. Сосюра); «Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику і стратегію» (З. Тулуб). Тому й кажемо: «Наша уява не може ще охопити сьогодні всієї величі майбутніх міжпланетних польотів», — але: «Мій дід не мав ніякого уявлення не то що про космічний корабель, а навіть про звичайний літак». Сказати «Дід не мав уяви» не можна, бо уява в нього була, тільки вона не створила уявлення про літак.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уявляти — уя́ва , уя́вляти: воображеніе, воображать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. уявляти — Іван мав уяву, та не мав уявлення Уявляти собі що-небудь може тільки людина внаслідок діяльності її мозку, яку ми називаємо уявою, а продуктом уяви є уявлення про щось чи про когось. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. уявляти — уявля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. уявляти — (що) мати <�складати> уявлення про, бачити в думці <�уяві, думках>, воскрешати в пам'яті; (собі) усвідомлювати, розуміти; (з ч. не) не вкладатися в голові кому. Словник синонімів Караванського
  5. уявляти — УЯВЛЯ́ТИ (В'ЯВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УЯВИ́ТИ (В'ЯВИ́ТИ), уявлю́, уя́виш, док., кого, що. 1. Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. уявляти — -яю, -яєш, недок., уявити, уявлю, уявиш, док., перех. 1》 Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. 2》 Розуміти, усвідомлювати, знати. 3》 тільки 2 ос. одн. і мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. уявляти — УЯВЛЯ́ТИ (викликати, створювати якийсь образ в уяві, думках, свідомості), ПРОЗИРА́ТИ, ПРИГА́ДУВАТИ рідше, ВИОБРА́ЖУВАТИ діал.; ДОМАЛЬО́ВУВАТИ, ДОМИ́СЛЮВАТИ, ПРИМИ́СЛЮВАТИ (додавати в думках до чогось). — Док. Словник синонімів української мови
  8. уявляти — Уявля́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. уявляти — УЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯВИ́ТИ, уявлю́, уя́виш, док., перех. 1. Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. уявляти — Уявляти, -ляю, -єш сов. в. уяви́ти, -влю, -виш, гл. Представлять, представить себѣ, воображать, вообразить. Хто був на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках. МВ. ІІІ. I. Словник української мови Грінченка