акцепт

(англ. aссеptance)

1. згода вступити в договір відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони.

2. зобов’язання платника (трасата) оплатити переказний вексель (тратту) за настання вказаного в ньому строку.

3. згода банку гарантувати сплату суми, вказаної в переказному векселі.

4. одна з форм безготівкових розрахунків.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акцепт — акце́пт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. акцепт — -у, ч. 1》 фін. Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. || Напис на векселі, що потверджує згоду того, хто має сплатити вексель. 2》 юр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма безготівкових розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. акцепт — акце́пт (від лат. acceptus – прийнятий) 1. Згода на оплату грошових і товарних документів, оформлена відповідним написом на них; одна з форм безготівкових розрахунків між організаціями. 2. юрид. Згода з пропозициєю (офертою) іншої сторони укласти угоду на умовах, зазначених у пропозиції. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (Матер.-техн. постач.. Словник української мови в 11 томах
  6. акцепт — рос. акцепт (від латин. acceptus — прийнятий) — зобов'язання (згода) платника (трасата) на оплату або гарантування у визначений термін оплатити переказний вексель (тратту), виставлений до оплати рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. Eкономічна енциклопедія