акцепт

акце́пт

(від лат. acceptus – прийнятий)

1. Згода на оплату грошових і товарних документів, оформлена відповідним написом на них; одна з форм безготівкових розрахунків між організаціями.

2. юрид. Згода з пропозициєю (офертою) іншої сторони укласти угоду на умовах, зазначених у пропозиції.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акцепт — -у, ч. 1》 фін. Форма розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. || Напис на векселі, що потверджує згоду того, хто має сплатити вексель. 2》 юр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. акцепт — рос. акцепт (від латин. acceptus — прийнятий) — зобов'язання (згода) платника (трасата) на оплату або гарантування у визначений термін оплатити переказний вексель (тратту), виставлений до оплати рахунок, задовольнити інші вимоги про оплату. Eкономічна енциклопедія
  3. акцепт — (англ. aссеptance) 1. згода вступити в договір відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони. 2. зобов’язання платника (трасата) оплатити переказний вексель (тратту) за настання вказаного в ньому строку. Економічний словник
  4. акцепт — акце́пт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма безготівкових розрахунків, за якої платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. акцепт — АКЦЕ́ПТ, у, ч. 1. фін. Форма розрахунків, при якій платіжна вимога, виписана постачальником, оплачується банком тільки після згоди боржника. Найбільш розповсюдженими формами розрахунку є акцепт і акредитив (Матер.-техн. постач.. Словник української мови в 11 томах