ембарго

(англ. еmbargo)

1. заборона державною владою ввезення-вивезення товарів чи валютних цінностей, що належать іншій державі.

2. заборона державного виходу з портів країни суден інших держав своїх чи власних і заходу іноземних суден у порти або затримання їх у територіальних водах.

3. згідно із статутом ООН колективний репресивний захід стосовно держави, дії якої є небезпечними у міжнародній практиці.

4. розпорядження уряду, яке припиняє певний вид торгівлі the government has put an embargo on the export of computer equipment — уряд наклав ембарго на експорт комп’ютерного обладнання; to lift an embargo – дозволити торгувати знову.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ембарго — емба́рго іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
ембарго — невідм., с. Заборона ввезення або вивезення золота, іноземної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї). Літературне слововживання
ембарго — невідм., с., юр. Заборона ввезення або вивезення іншими державами товарів, цінностей і т. ін., а також затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іншій державі. Великий тлумачний словник сучасної мови
ембарго — Заборона Словник чужослів Павло Штепа
ембарго — емба́рго (від ісп. embargo – заборона, накладення арешту) 1. Заборона державною владою будь-якої країни ввозити або вивозити золото, іноземну валюту, товари та інші цінності. 2. Заборона заходити в порти і виходити з них іноземним суднам. 3. Затримання (арешт) у країні іноземної власності. Словник іншомовних слів Мельничука
ембарго — ЕМБА́РГО, невідм., с., юр. Заборона ввозу або вивозу товарів, цінностей і т. ін. У вересні 1960 року уряд США приймає декрет про заборону продавати Кубі ряд промислових товарів, а в жовтні встановлює ембарго на експорт всіх товарів... Словник української мови в 11 томах
ембарго — рос. эмбарго (від ісп. embargo — накладення арешту, заборона) — 1. Державна заборона на ввезення або вивезення з країни товарів, золота, цінних паперів, валюти тощо. Eкономічна енциклопедія