консерватор

Значення в інших словниках

1. консерватор — консерва́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. консерватор — [консеирватор] -ра, м. (на) -ров'і/ -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
3. консерватор — -а, ч. 1》 Той, хто має консервативні погляди, переконання; ворог прогресу. 2》 У деяких країнах – член консервативної партії. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. консерватор — КОНСЕРВА́ТОР, а, ч. 1. Прихильник старого, яке добре зарекомендувало себе. З двох у мене лишився тільки один син, який, увійшовши в літа, не проминув вилаяти мене безнадійним консерватором і людиною, яка нічогісінько не тямить у житті (В. Словник української мови у 20 томах
5. консерватор — консерва́тор (від лат. conservator – охоронець) 1. Прихильник консерватизму, людина консервативних поглядів. 2. У Великобританії та ряді інших капіталістичних країн член консервативної партії. Словник іншомовних слів Мельничука
6. консерватор — КОНСЕРВА́ТОР (той, хто має консервативні погляди), ПАСЕЇСТ книжн.; РУТИНЕ́Р (той, хто наслідує віджилі правила й звичаї тощо). Рік тому він з неабиякою цікавістю стежив за перебігом суперечки між Каргатом і консерваторами від хімії, не раз зичив йому успіху (Ю. Шовкопляс). Словник синонімів української мови
7. консерватор — Консерва́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. консерватор — КОНСЕРВА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто має консервативні погляди, переконання; ворог прогресу. — Той, хто боїться ламати застарілі норми,— консерватор (Руд., Вітер.., 1958, 332); — Оце говорила я з Ременем, ..він мені видався не таким уже й консерватором (Чаб. Словник української мови в 11 томах