консенсус

Значення в інших словниках

1. консенсус — консе́нсус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. консенсус — (від лат. consensus — згода, одностайність) прийняте рішення на основі загальної згоди Словник іншомовних соціокультурних термінів
3. консенсус — [консенсус] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
4. консенсус — -у, ч. Відсутність у сторін, що домовляються, заперечень проти пропозицій, висунутих під час переговорів. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. консенсус — КОНСЕ́НСУС, у, ч., книжн. Загальна згода, порозуміння, що досягається з обговорюваного, перев. спірного, питання. Якщо важливі справи у Європейському Союзі будуть вирішуватись більшістю голосів, а не консенсусом... Словник української мови у 20 томах
6. консенсус — консе́нсус (лат. consensus – згода, одностайність) збіг думок. ¤ К. принцип – одноголосне прийняття рішень усіма учасниками наради, конференції тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
7. консенсус — Брак будь-яких заперечень при ухваленні певного рішення; у сучасних міжнародних стосунках особливий спосіб прийняття рішень (ухвал) без голосування, а лише шляхом взаємоузгодження позицій (консультації, переговори). Універсальний словник-енциклопедія
8. консенсус — КОНСЕНСУС (лат. consensus — згода, одностайність) — поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм. Філософський енциклопедичний словник
9. консенсус — рос. консенсус згода багатьох договірних сторін, досягнута в результаті попередньо проведених складних процедур з домовленостей із розв'язанням складних питань, усуненням розбіжностей і прийняттям умов... Eкономічна енциклопедія