1. Філософський енциклопедичний словник

консенсус

КОНСЕНСУС (лат. consensus — згода, одностайність) — поняття практичної філософії, яке на відміну від конфлікту передбачає досягнення балансу інтересів в суспільстві на ґрунті всезагального порозуміння щодо основних цінностей та етичних норм. К. є фундаментальним поняттям комунікативної філософії (Апель, Габермас, Кульман та ін.), в якій на відміну від теорій відповідності, або відображення, постає критерієм істини стверджувальних висловлювань та легітимації (обґрунтування) належнісних висловлювань. Розрізняється істинний (раціональний) та хибний К. За умов істинного К., концепт якого є подальшим розвитком Кантового принципу універсалізації, критерієм істини та загальнозначущості етичних норм постає порозуміння не емпіричних, а принципово усіх можливих розумних, тобто здатних до аргументації, суб'єктів. В останньому випадку порозуміння досягається на основі "невимушеного примусу найвагомішого аргументу" (ідеальний дискурс) (Габермас). Хибний К. базується на нерефлексованій підміні комунікативної раціональності стратегічною раціональністю (цілераціональністю). Він пов'язується з ідеологічною або догматичною системою цінностей. Поняття хибного К. є реконструкцією на ґрунті комунікативної парадигми поняття хибної свідомості Маркса.

А. Єрмоленко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. консенсус — консе́нсус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. консенсус — (від лат. consensus — згода, одностайність) прийняте рішення на основі загальної згоди Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. консенсус — [консенсус] -су, м. (на) -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. консенсус — -у, ч. Відсутність у сторін, що домовляються, заперечень проти пропозицій, висунутих під час переговорів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. консенсус — КОНСЕ́НСУС, у, ч., книжн. Загальна згода, порозуміння, що досягається з обговорюваного, перев. спірного, питання. Якщо важливі справи у Європейському Союзі будуть вирішуватись більшістю голосів, а не консенсусом... Словник української мови у 20 томах
  6. консенсус — (англ. сonsensus) збіг думок. Принцип К. – одностайне прийняття рішень усіма учасниками нарад, конференцій тощо. Економічний словник
  7. консенсус — консе́нсус (лат. consensus – згода, одностайність) збіг думок. ¤ К. принцип – одноголосне прийняття рішень усіма учасниками наради, конференції тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. консенсус — Брак будь-яких заперечень при ухваленні певного рішення; у сучасних міжнародних стосунках особливий спосіб прийняття рішень (ухвал) без голосування, а лише шляхом взаємоузгодження позицій (консультації, переговори). Універсальний словник-енциклопедія
  9. консенсус — рос. консенсус згода багатьох договірних сторін, досягнута в результаті попередньо проведених складних процедур з домовленостей із розв'язанням складних питань, усуненням розбіжностей і прийняттям умов... Eкономічна енциклопедія