1. Економічний словник

патент

(англ. рatent)

1. посвідчення, яке видається урядом винахіднику на право виняткового користування цим винаходом.

2. документ на право заняття торгівлею або промислом.

3. свідчить, що дана особа має ексклюзивне право виготовляти і продавати винахід, реєструвати винахід у патентному бюро, щоб перешкодити копіюванню його іншими людьми.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. патент — Пате́нт: Па́тент: — (цісарський) – розпорядження, указ [47] — (цісарський) — розпорядження, указ, дозвіл [1] — (цісарський) — указ [46-1] — (цісарський): розпорядження, указ [X] — грамота [VI,VII] — тут: указ [44-1] — указ, розпорядження [46-2] — урядова постанова, закон [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. патент — пате́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. патент — Пате́нт. Патент, свідоцтво. Байдуже нам се, що самі дають собі патенти на “правдивыхъ русскихъ патріотовъ“ (Б., 1895, 12, 1) // пол. patent -заст. диплом, патент; нім. das Patent — свідоцтво (диплом) про набуту кваліфікацію. Українська літературна мова на Буковині
  4. патент — (на щось) право; (документ) свідоцтво <�на право>. Словник синонімів Караванського
  5. патент — -у, ч. 1》 Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. || перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. 2》 Свідоцтво на право займатись торгівлею, промислом і т. ін. 3》 заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Патент — Гарантований привілей, підтверджений особливим листом, сертифікатом чи дипломом. Основним є патент на масонські роботи у новоорганізованій ложі, який видається Великим майстром Великої ложі з підписом її Великого секретаря. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  7. патент — ПАТЕ́НТ, у, ч. 1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. В 1784 р. Уатт одержав патент на винайдену ним парову машину (з навч. літ.); // перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  8. патент — Указ, закон, документ на право займатися торгівлею Словник застарілих та маловживаних слів
  9. патент — пате́нт [від лат. patens (patentis) – відкритий, очевидний] 1. Документ, що посвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. 2. Свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. патент — Офіційний акт, який підтверджує авторство винаходу та виключне право на його використання. Універсальний словник-енциклопедія
  11. патент — Пате́нт, -та; -те́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. патент — ПАТЕ́НТ, у, ч. 1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. В 1784 р. Уатт одержав патент на винайдену ним парову машину (Фізика, II, 1957, 64); // перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  13. патент — рос. патент документ, що визнає, засвідчує право наукового, інтелектуального чи технічного винаходу, його авторство і виключне монопольне право патентовласника на винахід. Eкономічна енциклопедія