патент
ПАТЕ́НТ, у, ч.
1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід.
В 1784 р. Уатт одержав патент на винайдену ним парову машину (Фізика, II, 1957, 64);
// перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь.
Доводилося колись уже говорити, що сорок літ пропрацювати в театрі взагалі — це вже патент на "великомученика" (Вишня, І, 1956, 243).
2. Свідоцтво на право займатись торгівлею, промислом і т. ін.
— А патенти промислові є у вас на два підприємства? (Козл., Сонце.., 1957, 74);
Варчук зараз орендує млини, Січкар має патент на парню, а Созоненко переробив і переіменував свою крамницю в трест (Стельмах, II, 1962, 297).
3. заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і т. ін.
Біля кіота висіла в рамці якась грамота. Підійшовши я прочитав: це був патент на чин прем’єр-майорові Качалову (Стор., І, 1957, 234);
Сашкові видали патент на чин поручика і наказ про зарахування його учнем кадетського корпусу (Добр., Очак. розмир, 1965, 423).
Значення в інших словниках
- патент — Пате́нт: Па́тент: — (цісарський) – розпорядження, указ [47] — (цісарський) — розпорядження, указ, дозвіл [1] — (цісарський) — указ [46-1] — (цісарський): розпорядження, указ [X] — грамота [VI,VII] — тут: указ [44-1] — указ, розпорядження [46-2] — урядова постанова, закон [44-2] Словник з творів Івана Франка
- патент — пате́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- патент — Пате́нт. Патент, свідоцтво. Байдуже нам се, що самі дають собі патенти на “правдивыхъ русскихъ патріотовъ“ (Б., 1895, 12, 1) // пол. patent -заст. диплом, патент; нім. das Patent — свідоцтво (диплом) про набуту кваліфікацію. Українська літературна мова на Буковині
- патент — (на щось) право; (документ) свідоцтво <�на право>. Словник синонімів Караванського
- патент — -у, ч. 1》 Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. || перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. 2》 Свідоцтво на право займатись торгівлею, промислом і т. ін. 3》 заст. Документ про присвоєння чину, сану, звання, вченого ступеня і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- Патент — Гарантований привілей, підтверджений особливим листом, сертифікатом чи дипломом. Основним є патент на масонські роботи у новоорганізованій ложі, який видається Великим майстром Великої ложі з підписом її Великого секретаря. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- патент — ПАТЕ́НТ, у, ч. 1. Документ, який посвідчує право винахідника на його винахід. В 1784 р. Уатт одержав патент на винайдену ним парову машину (з навч. літ.); // перен. Про чиєсь виключне право на що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- патент — Указ, закон, документ на право займатися торгівлею Словник застарілих та маловживаних слів
- патент — (англ. рatent) 1. посвідчення, яке видається урядом винахіднику на право виняткового користування цим винаходом. 2. документ на право заняття торгівлею або промислом. Економічний словник
- патент — пате́нт [від лат. patens (patentis) – відкритий, очевидний] 1. Документ, що посвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. 2. Свідоцтво на право займатися торгівлею чи промислом. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
- патент — Офіційний акт, який підтверджує авторство винаходу та виключне право на його використання. Універсальний словник-енциклопедія
- патент — Пате́нт, -та; -те́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- патент — рос. патент документ, що визнає, засвідчує право наукового, інтелектуального чи технічного винаходу, його авторство і виключне монопольне право патентовласника на винахід. Eкономічна енциклопедія