1. Економічний словник

синтез

(англ. synthesis)

1. протилежний аналізу процес у системі Л. Гілбрет. У ході с. трудовий процес відтворюється з аналітично розкладених елементів, але синтезуються лише ті елементи, які абсолютно необхідні для виконання робочого завдання. Це створило логічне обґрунтування для вивчення трудових рухів у ранньому менеджменті.

2. спроба, яку почав Л. Ервік у своїй книжціі “Елементи управління”, об’єднати всі принципи управління в загальну логічну схему незалежно від походження окремих управлінських ідей. Ервік розглядав поняття “науковий менеджмент” як підтвердження того факту, що методологія і загальні принципи природничих наук, завдяки яким виникли хімічні і технічні науки, можуть і повинні бути застосовані до сфери управління. Про складність с., здійсненого Ервіком, говорить той факт, що тут в одну систему зводяться ідеї зовсім різних авторів — Файоля, Мунн, Рейлі, Тейлора і багатьох інших.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтез — си́нтез іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синтез — [синтеиз] -зу, м. (на) -з'і Орфоепічний словник української мови
  3. синтез — -у, ч. 1》 Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; прот. аналіз. 2》 Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності. 3》 книжн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; протилежне аналіз (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  5. синтез — си́нтез (від грец. σύνθεσις – з’єднання, складання) 1. Метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин, у процесі пізнання пов’язаний з аналізом. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. синтез — I поняття, що означає: 1. у методології — формулювання загальних тверджень на підставі відомих (істинних) часткових тверджень, їхніх окремих елементів; 2. у діалектиці — єдність і боротьбу протилежностей (Г.Ґ. Геґель, К. Маркс). II хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
  7. синтез — див. аналіз і синтез Філософський енциклопедичний словник
  8. синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз. Словник української мови в 11 томах