синтез
СИ́НТЕЗ, у, ч.
1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; протилежне аналіз (у 1 знач.).
Синтез – це такий логічний прийом, за допомогою якого ми мислено сполучаємо в одне ціле розчленовані в аналізі окремі частини предмета, явища (з навч. літ.);
Основні розумові операції – це порівняння, узагальнення, абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція (з наук.-попул. літ.);
Він [І. П. Павлов] не тільки дав зразки найглибшого аналізу фізіологічних фактів, але зумів дати і їх синтез (із журн.).
2. Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності.
Велике значення має його [В. І. Немировича-Данченка] вчення про синтез трьох правд, – соціальної, життєвої і театральної, – який є умовою створення повноцінних в ідейному й художньому відношенні вистав (з наук.-попул. літ.);
Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов прагне синтезу знання і мудрості, уміло поєднує ліризм і роздум (із журн.);
* Образно. Сьогодні в синтезі новому хай будуть місто і село (В. Сосюра).
3. книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь.
Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили (А. Малишко);
Великий Каменяр створив і утвердив в українській літературі багато різновидів ліричної, епічної і драматичної поезії, синтезом якої була, без сумніву, філософська поема (із журн.).
4. хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучення простіших речовин або елементів.
Під впливом рослинності в ґрунті постійно виникає синтез мінеральних сполук і утворення органічних речовин (з наук.-попул. літ.);
Утворення антитіл пов'язане із синтезом білкової молекули (з наук. літ.);
В життєдіяльності клітини істотним є не лише синтез нуклеїнових кислот, а й біосинтез білків (з наук.-попул. літ.).
(1) Си́нтез мисте́цтв – органічне сполучення та взаємозв'язок різних видів мистецтва в завершеному художньому творі на основі єдиного ідейного задуму.
△ (2) Си́нтез бі́лого сві́тла, фіз. – утворення білого світла шляхом складання всіх кольорових спектральних променів;
(3) Си́нтез мінера́лів – штучне утворення мінералів та вирощування монокристалів з окремих елементів чи хімічних сполук у лабораторних або промислових умовах.
Значення в інших словниках
- синтез — си́нтез іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- синтез — [синтеиз] -зу, м. (на) -з'і Орфоепічний словник української мови
- синтез — -у, ч. 1》 Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; прот. аналіз. 2》 Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності. 3》 книжн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синтез — (англ. synthesis) 1. протилежний аналізу процес у системі Л. Гілбрет. У ході с. трудовий процес відтворюється з аналітично розкладених елементів, але синтезуються лише ті елементи, які абсолютно необхідні для виконання робочого завдання. Економічний словник
- синтез — си́нтез (від грец. σύνθεσις – з’єднання, складання) 1. Метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин, у процесі пізнання пов’язаний з аналізом. Словник іншомовних слів Мельничука
- синтез — I поняття, що означає: 1. у методології — формулювання загальних тверджень на підставі відомих (істинних) часткових тверджень, їхніх окремих елементів; 2. у діалектиці — єдність і боротьбу протилежностей (Г.Ґ. Геґель, К. Маркс). II хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- синтез — див. аналіз і синтез Філософський енциклопедичний словник
- синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз. Словник української мови в 11 томах