синтез
си́нтез
-у, ч.
1》 Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; прот. аналіз.
2》 Єдність, цілісність певних сполучених, пов'язаних між собою явищ, предметів дійсності.
3》 книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь.
4》 хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучання простіших речовин або елементів.
Синтез білого світла фіз. — утворення білого світла шляхом складання всіх кольорових спектральних променів.
Синтез мінералів — штучне утворення мінералів та вирощування монокристалів з окремих елементів чи хімічних сполук у лабораторних або промислових умовах.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синтез — си́нтез іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- синтез — [синтеиз] -зу, м. (на) -з'і Орфоепічний словник української мови
- синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв'язку їх частин; протилежне аналіз (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- синтез — (англ. synthesis) 1. протилежний аналізу процес у системі Л. Гілбрет. У ході с. трудовий процес відтворюється з аналітично розкладених елементів, але синтезуються лише ті елементи, які абсолютно необхідні для виконання робочого завдання. Економічний словник
- синтез — си́нтез (від грец. σύνθεσις – з’єднання, складання) 1. Метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин, у процесі пізнання пов’язаний з аналізом. Словник іншомовних слів Мельничука
- синтез — I поняття, що означає: 1. у методології — формулювання загальних тверджень на підставі відомих (істинних) часткових тверджень, їхніх окремих елементів; 2. у діалектиці — єдність і боротьбу протилежностей (Г.Ґ. Геґель, К. Маркс). II хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- синтез — див. аналіз і синтез Філософський енциклопедичний словник
- синтез — СИ́НТЕЗ, у, ч. 1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз. Словник української мови в 11 томах