синтезатор

СИНТЕЗА́ТОР, а, ч.

1. техн. Прилад для одержання гармонійних електричних коливань з потрібними частотами.

2. муз. Клавішний електромузичний інструмент, який відтворює запрограмовану мелодію і ритм та імітує звуки різноманітних музичних інструментів і голосів;

// Імпровізаційний прилад для створення незвичайних яскравих ефектів.

3. Система комп'ютера, яка дає можливість відтворювати різні звукові ефекти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтезатор — Електричне пристосування, яке імітує звуки музичних інструментів; сконструйований в 60-х ХХ ст. Р. Мугом; різної величини, часто переносні; вживають як інструмент у експериментальній, розважальній, рок-музиці, джазі. Універсальний словник-енциклопедія
  2. синтезатор — -а, ч. 1》 У радіотехніці – пристрій для одержання гармонійних електричних коливань з потрібними частотами за допомогою лінійного перетворення постійних частот вихідних коливань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синтезатор — синтеза́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. синтезатор — (від грецьк. synthesis — з'єднання) у сучасній музиці електромузичний інструмент, у якому звук створюється у результаті генерування електричних сигналів, їх посилення і перетворення Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. синтезатор — [сиентеизатор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  6. синтезатор — (від гр. synthesis — з’єднання) — 1. Електронно — акустичний пристрій для видобування гармонічних електричних коливань з потрібними частотами шляхом лінійного перетворення вихідних тонів основних генераторів. Словник-довідник музичних термінів