1. Словник-довідник музичних термінів

синтезатор

(від гр. synthesis — з’єднання) — 1. Електронно — акустичний пристрій для видобування гармонічних електричних коливань з потрібними частотами шляхом лінійного перетворення вихідних тонів основних генераторів. С. є основою більшості електромузичних інструментів. 2. Електромузичний клавішний інструмент, де електронні можливості С.(1) дозволяють конструювати звуки різної висоти. сили, тембрів і регістрів, імітувати людські голоси, інструменти сучасного оркестру, а також створювати принципово нові, досі невідомі музичні барви. Винайдений в 1964 році Р.Мугом.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синтезатор — синтеза́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синтезатор — (від грецьк. synthesis — з'єднання) у сучасній музиці електромузичний інструмент, у якому звук створюється у результаті генерування електричних сигналів, їх посилення і перетворення Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. синтезатор — [сиентеизатор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іy Орфоепічний словник української мови
  4. синтезатор — -а, ч. 1》 У радіотехніці – пристрій для одержання гармонійних електричних коливань з потрібними частотами за допомогою лінійного перетворення постійних частот вихідних коливань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. синтезатор — СИНТЕЗА́ТОР, а, ч. 1. техн. Прилад для одержання гармонійних електричних коливань з потрібними частотами. 2. муз. Клавішний електромузичний інструмент... Словник української мови у 20 томах
  6. синтезатор — Електричне пристосування, яке імітує звуки музичних інструментів; сконструйований в 60-х ХХ ст. Р. Мугом; різної величини, часто переносні; вживають як інструмент у експериментальній, розважальній, рок-музиці, джазі. Універсальний словник-енциклопедія