волюнтаризм

рос. волюнтаризм

(від латин. уоїшііагіиз — залежний від волі) — 1. Філософське вчення, яке вважає волю першоосновою сутності життя. 2. Протиставлення волі розумові. 3. Соціально-політична теорія суб'єктивного тлумачення історичного процесу відповідно до бажань окремих осіб всупереч об'єктивним законам історичного розвитку.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

волюнтаризм — волюнтари́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
волюнтаризм — -у, ч. 1》 Ідеалістичний напрям у філософії, представники якого вважають людську волю першоосновою і творцем дійсності. 2》 псих. Визнання волі, а не розуму основним у психічному житті людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
волюнтаризм — ВОЛЮНТАРИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у філософії, представники якого вважають людську волю першоосновою і творцем дійсності. Волюнтаризм у строгому смислі – це філософська течія XIX ст., що зробила поняття волі своїм головним принципом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
волюнтаризм — (англ. voluntarism) напрям у філософії, який розглядає волю як принцип буття. Термін “волюнтаризм” вживається також для характеристики соціально-політичної практики... Економічний словник
волюнтаризм — волюнтари́зм (від лат. voluntarius – залежний від волі) 1. Ідеалістична філософія, яка вважає волю першоосновою і творцем дійсності. 2. Визнання ідеалістично витлумаченої волі основним фактором у психічному житті людини, протиставлення волі розумові. Словник іншомовних слів Мельничука
волюнтаризм — Волюнтари́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
волюнтаризм — ВОЛЮНТАРИ́ЗМ, у, ч. 1. Ідеалістичний напрям у філософії, представники якого вважають людську волю першоосновою й творцем дійсності. Словник української мови в 11 томах