давність

рос. давность

встановлений законом строк, протягом якого можуть бути заявлені будь-які вимоги або після закінчення якого втрачається чи набувається будь-яке право. Як юридичне поняття Д. у різних країнах розглядається в принципі однаково, лише строки давності і початок їх відліку можуть визначатись по-різному. Тому при встановленні міжнародних зв'язків рекомендується завчасно отримати точну інформацію.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давність — Давність, -ности ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давности ведеться. К. Досв. 112. Словник української мови Грінченка
  2. давність — -ності, ж. 1》 Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чого-небудь; давноминулі часи. Давність набуття — факт тривалого володіння майном, який за певних умов є основою для набуття права власності на це майно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. давність — Да́вність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. давність — див. древність Словник чужослів Павло Штепа
  5. давність — ДА́ВНІСТЬ, ності, ж. 1. Велика часова віддаленість виникнення, здійснення чого-небудь; давноминулі часи. Територія Переяслав-Хмельницького району.. Словник української мови в 11 томах
  6. давність — див. давнина Словник синонімів Вусика
  7. давність — да́вність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. давність — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови