дефінітив

рос. дефинитив

(від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дефінітив — дефініти́в (від лат. definitivus – остаточний, визначальний) спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. дефінітив — дефініти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. дефінітив — ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Словник української мови в 11 томах