дефінітив
ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дефінітив — дефініти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дефінітив — дефініти́в (від лат. definitivus – остаточний, визначальний) спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах. Словник іншомовних слів Мельничука
- дефінітив — рос. дефинитив (від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах. Eкономічна енциклопедія