дефінітив
дефініти́в
(від лат. definitivus – остаточний, визначальний)
спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах і облікових реєстрах.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дефінітив — дефініти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дефінітив — -у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дефінітив — ДЕФІНІТИ́В, у, ч. Форма бухгалтерського обліку, заснованого на картотеці; контрольна бухгалтерія. Словник української мови в 11 томах
- дефінітив — рос. дефинитив (від латин. definitivus — остаточний, визначальний) — спосіб ведення бухгалтерського обліку, що полягає в копіюванні записів у бухгалтерських ордерах та облікових реєстрах. Eкономічна енциклопедія