диктатор

рос. диктатор

(латин. diktator, від dictio — диктую, наказую) — особа, котра має необмежену владу, не підкоряється законам і одноосібне править державою шляхом на-сильства.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диктатор — -а, ч. 1》 Особа, що має в державі необмежену владу. 2》 перен., зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування. 3》 У Стародавньому Римі – призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. диктатор — У стародавньому Римі надзвичайний правитель з необмеженою військовою та цивільною владою, якого обирали на півроку в часи загрози для держави; теп. особа, що має абсолютну, необмежену владу в державі. Універсальний словник-енциклопедія
  3. диктатор — дикта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. диктатор — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. диктатор — [диектатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  6. диктатор — Всевладець, володар, див. автократ, самодержець, суверен, омніпотент, могучий Словник чужослів Павло Штепа
  7. диктатор — ДИКТА́ТОР, а, ч. 1. Особа, що має в державі необмежену владу. Протектор почав управляти країною без парламенту. Йому беззаперечно корилася сильна армія.. Кромвель став військовим диктатором (Нова іст., 1956, 17); Диктатори не люблять народних веселощів. Словник української мови в 11 томах
  8. диктатор — Дикта́тор, -ра, -рові; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. диктатор — дикта́тор (лат. dictator, від dicto – диктую, наказую) 1. В Стародавньому Римі призначена сенатом у виняткових випадках особа з необмеженим повноваженням. 2. Особа, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав’язує свою волю іншим. Словник іншомовних слів Мельничука