1. Словник української мови в 11 томах

диктатор

ДИКТА́ТОР, а, ч.

1. Особа, що має в державі необмежену владу.

Протектор почав управляти країною без парламенту. Йому беззаперечно корилася сильна армія.. Кромвель став військовим диктатором (Нова іст., 1956, 17);

Диктатори не люблять народних веселощів. Диктаторам подобаються тільки паради (Загреб., Європа. Захід, 1961, 264);

*Образно. Він [цехмістер] звик відчувати себе диктатором, вершителем долі шевців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 117).

2. перен., зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування.

Той наш Грім, голова споживспілки, просто якийсь диктатор (Кучер, Трудна любов, 1960, 520);

Як тільки не називають театральних режисерів: і суперниками драматурга, і диктаторами, і розводящими, і тлумачами (Літ. Укр., З.ІУ 1962, 3).

3. У стародавньому Римі — призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диктатор — дикта́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. диктатор — [диектатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  3. диктатор — -а, ч. 1》 Особа, що має в державі необмежену владу. 2》 перен., зневажл. Той, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування. 3》 У Стародавньому Римі – призначена сенатом для оборони країни особа, яка мала необмежені повноваження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. диктатор — Всевладець, володар, див. автократ, самодержець, суверен, омніпотент, могучий Словник чужослів Павло Штепа
  5. диктатор — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  6. диктатор — дикта́тор (лат. dictator, від dicto – диктую, наказую) 1. В Стародавньому Римі призначена сенатом у виняткових випадках особа з необмеженим повноваженням. 2. Особа, що має необмежену владу в якійсь галузі і нав’язує свою волю іншим. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. диктатор — У стародавньому Римі надзвичайний правитель з необмеженою військовою та цивільною владою, якого обирали на півроку в часи загрози для держави; теп. особа, що має абсолютну, необмежену владу в державі. Універсальний словник-енциклопедія
  8. диктатор — Дикта́тор, -ра, -рові; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. диктатор — рос. диктатор (латин. diktator, від dictio — диктую, наказую) — особа, котра має необмежену владу, не підкоряється законам і одноосібне править державою шляхом на-сильства. Eкономічна енциклопедія