еміграція

рос. эмиграция

(від латин. emigratio — виселення, переселення) — переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, зумовлене соціально-економічними, політичними, релігійними та іншими причинами. Найпоширенішою є економічна або трудова Е., що поділяється на постійну й тимчасову, сезонну, маятникову. Відома ще з часів Стародавньої Греції, Риму. В Україні — з часів Київської Русі. Набула інтенсивного розвитку наприкінці XIX — на початку XX ст. Потік емігрантів з України спрямувався в інші європейські країни — Австрію, Німеччину, Польщу, Ро-сію і навіть Австралію, Америку, Канаду, Аргентину, Бразилію. Робочі люди, полишаючи нажиті місця, змушені були емігрувати через нестерпну експлуатацію, економічні і політичні утиски з боку держав, що поневолювали на той час і розчленовували Україну. Особливо інтенсивно еміграційні процеси відбувались у передвоєнні часи із Західної України — до Австрії, Німеччини, Італії, США, Канади у пошуках заробітку й освіти, а також з УРСР — примусово-добровільна еміграція на новобудови Сибіру, Далекого Сходу, примусове направлення фахівців після закінчення середніх і вищих навчальних закладів, технічних училищ. У такий спосіб здійснювалась сталінська політика денаціоналізації України. Внаслідок політичних репресій радянської державної машини стосовно української інтелігенції, патріотичних сил значно зросло число політичних втікачів під час і після Другої світової війни до країн Західної Європи, Америки, Канади і масові депортації до Сибіру, Казахстану і на Далекий Схід. Тільки з західних областей України у 1944-1947 рр. депортовано близько і млн населення. Таким чином, українська еміграція є однією з найчисленніших у світі і за оцінками експертів становить понад 15 млн осіб.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еміграція — ЕМІГРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. — Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  2. еміграція — -ї, ж. 1》 Переселення зі своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. 2》 Перебування за межами Батьківщини внаслідок такого переселення. 3》 Збірн. до емігрант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. еміграція — ЕМІГРАЦІЯ – ІМІГРАЦІЯ – МІГРАЦІЯ Еміграція, -ї, ор. -єю. 1. Масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення: економічна еміграція, вимушена еміграція. 2. збірн. Літературне слововживання
  4. еміграція — емігра́ція (від лат. emigratio – виселення, переселення) 1. Масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення. 2. Сукупність емігрантів, що живуть у якійсь країні. 3. Те саме, що й діапедез. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. еміграція — емігра́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. еміграція — ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі). Словник синонімів української мови
  7. еміграція — 1. Добровільне або примусове переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, яке викликається різними причинами (екон., політ., релігійними тощо). 2. Сукупність емігрантів, які проживають в певній країні. англ. emigration; нім. Словник із соціальної роботи