1. Словник української мови в 11 томах

еміграція

ЕМІГРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами.

— Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Коцюб., III, 1956, 37);

— Він-то і підбивав людей записуватися на еміграцію. От і послухались його і подалися з Марією у чужі землі (Рибак, Час.., 1960, 88).

2. Перебування за межами батьківщини внаслідок такого переселення.

В еміграції Ілліч, як і раніше, організовано працював, уважно вдивлявся в кожну дрібницю, ..умів дивитися правді у вічі, якою б гіркою вона не була (Веч. Київ, 1.Х 1968, 2);

Ходив [канадець] по селі і чванився тим, що з шістьох односельчан, які з латками поїхали в еміграцію, він один повернувся з грішми (Вільде, Сестри.., 1958, 7)

3. Збірн. до емігра́нт.

Відмовившись від політичної боротьби, не зв’язуючись ні з якими запроданцями, яких було дуже багато серед жовто-блакитної еміграції, Олесь з ненавистю засуджував войовниче політиканство українських буржуазних націоналістів (Рад. літ-во, 1, 1958, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. еміграція — емігра́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. еміграція — 1. Добровільне або примусове переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, яке викликається різними причинами (екон., політ., релігійними тощо). 2. Сукупність емігрантів, які проживають в певній країні. англ. emigration; нім. Словник із соціальної роботи
  3. еміграція — ЕМІГРАЦІЯ – ІМІГРАЦІЯ – МІГРАЦІЯ Еміграція, -ї, ор. -єю. 1. Масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення: економічна еміграція, вимушена еміграція. 2. збірн. Літературне слововживання
  4. еміграція — -ї, ж. 1》 Переселення зі своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. 2》 Перебування за межами Батьківщини внаслідок такого переселення. 3》 Збірн. до емігрант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. еміграція — емігра́ція (від лат. emigratio – виселення, переселення) 1. Масове переселення з батьківщини в іншу країну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення. 2. Сукупність емігрантів, що живуть у якійсь країні. 3. Те саме, що й діапедез. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. еміграція — ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ (зміна місця проживання); ПЕРЕЇ́ЗД (за допомогою засобів пересування, з майном); ВИ́ЇЗД, ЕМІГРА́ЦІЯ (в чужу країну); В'ЇЗД (УЇЗД), ІММІГРА́ЦІЯ (з іншої країни на постійне проживання); ВИ́ВІД іст. (селян на інші землі). Словник синонімів української мови
  7. еміграція — рос. эмиграция (від латин. emigratio — виселення, переселення) — переміщення населення з країн постійного проживання в інші країни, зумовлене соціально-економічними, політичними, релігійними та іншими причинами. Найпоширенішою є економічна або трудова... Eкономічна енциклопедія