1. Словник української мови в 11 томах

емігрувати

ЕМІГРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. Здійснювати еміграцію (у 1 знач.); переселятися.

Політичні обставини викинули з Росії професора Київського університету Михайла Драгоманова, і він емігрував за границю (Коцюб., III, 1956, 31);

Доведена до відчаю злиднями, малоземеллям, здирством поміщиків, куркулів, сільська біднота масами емігрувала з Галичини, шукала кращої долі за океаном (Іст. укр. літ., І, 1954, 526).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. емігрувати — емігрува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. емігрувати — ЕМІГРУВАТИ – ІМІГРУВАТИ – МІГРУВАТИ Емігрувати, -ую, -уєш, недок. і док. Переселятися зі своєї батьківщини в іншу країну. Імігрувати, недок. і док. Переїжджати до якоїсь країни на постійне або тривале проживання (про іноземців). Мігрувати, недок. і док. Здійснювати міграцію. Пор. еміграція. Літературне слововживання
  3. емігрувати — -ую, -уєш, недок. і док. Здійснювати еміграцію (у 1 знач.); переселятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. емігрувати — Переселюватися, переселятися, переселитися, попереселюватися, попереселитися, виселятися, виселитися, повиселятися, виїжджати, виїздити, виїхати, повиїжджати, повиїздити Словник чужослів Павло Штепа
  5. емігрувати — ПЕРЕСЕЛИ́ТИСЯ звідки куди, в що, на що, з інфін. (змінити місце проживання), ПЕРЕБРА́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ розм., ПЕРЕМЕТНУ́ТИСЯ розм., ПЕРЕКОЧУВА́ТИ розм., ПЕРЕНЕСТИ́СЯ заст., СПРОВА́ДИТИСЯ діал. Словник синонімів української мови