1. Eкономічна енциклопедія

заручник

рос. заложник

особа, примусово захоплена для того, щоб забезпечити виконання певних вимог, пред'явлених тим, хто зацікавлений у визволенні 3. У давньоукраїнських пам'ятках 3. називається "аманатом". У давнину іноді одна сторона добровільно давала 3. іншій як запевнення виконання договору (напр., Б.Хмельницький 1648 р. залишив свого сина Тимоша як 3. у кримського хана, з яким уклав союзний договір). Під час Другої світової війни фашистські окупанти затримували численних 3., багато з яких було розстріляно. Практика захоплення 3. суперечить сучасному міжнародному праву (Женевська конвенція 1949 р.).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заручник — ЗАРУ́ЧНИК, а, ч. Те саме, що зало́жник. [Старший над вартою:] Комендант наказав оголосити в місті і переказати вам, що коли убійник [убивця ] короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення... Словник української мови в 11 томах
  2. заручник — Зару́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. заручник — -а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заручник — Особа, яка насильно позбавлена волі (захоплена та утримується в такому стані проти її волі будь-якою особою або групою осіб) під загрозою вбивства, спричинення тілесних ушкоджень... Словник із соціальної роботи
  5. заручник — зару́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. заручник — [заручниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  7. заручник — див. невільник Словник синонімів Вусика
  8. заручник — ЗАЛО́ЖНИК (особа, насильно затримана однією з воюючих сторін), ЗАРУ́ЧНИК. — Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (А. Словник синонімів української мови