заручник
ЗАРУ́ЧНИК, а, ч. Те саме, що зало́жник.
[Старший над вартою:] Комендант наказав оголосити в місті і переказати вам, що коли убійник [убивця ] короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення, будуть покарані на смерть (Мам., Тв., 1962, 58);
Коронний гетьман відпустив одного з козацьких представників на Січ з відповіддю, а інших затримав, як заручників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заручник — Особа, яка насильно позбавлена волі (захоплена та утримується в такому стані проти її волі будь-якою особою або групою осіб) під загрозою вбивства, спричинення тілесних ушкоджень... Словник із соціальної роботи
- заручник — див. невільник Словник синонімів Вусика
- заручник — [заручниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- заручник — -а, ч. Особа, насильно затримувана однією з воюючих сторін, щоб мати змогу вимагати що-небудь від держави, організації, групи і т. ін., до яких належить ця особа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заручник — зару́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- заручник — ЗАЛО́ЖНИК (особа, насильно затримана однією з воюючих сторін), ЗАРУ́ЧНИК. — Передайте лісовикам, бандитам своїм, щоб були завтра всі дома. А ні — заложників братимемо (А. Словник синонімів української мови
- заручник — Зару́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заручник — рос. заложник особа, примусово захоплена для того, щоб забезпечити виконання певних вимог, пред'явлених тим, хто зацікавлений у визволенні 3. У давньоукраїнських пам'ятках 3. називається "аманатом". У давнину іноді одна сторона добровільно давала... Eкономічна енциклопедія