контора

рос. контора

службове приміщення, офіс, адміністративна частина підприємства, організації.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контора — [контора] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  2. контора — Конто́ра, -ри ж. Контора. Словник української мови Грінченка
  3. контора — конто́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. контора — (-и) ж. 1. мол., жрм; зневажл. Будь-яка установа. БСРЖ, 276; ПСУМС, 36. 2. мол. Дитяча кімната міліції. ПСУМС, 36. 3. мол. Компанія. ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
  5. контора — Конто́ра, -ри; -то́ри, -то́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. контора — Канцелярія; (нотаріяльна) бюро. Словник синонімів Караванського
  7. контора — КОНТО́РА, и, ж. Загальна назва адміністративно-канцелярських відділів підприємств, закладів, установ або окремої установи з господарськими, фінансовими і т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (І. Словник української мови у 20 томах
  8. контора — И, ж. 1. Велика компанія. Дивись, яка контора повалила. 2. Організація. Гнила контора. 3. Офіс. Пішли до мене в контору. 4. Місце роботи. Мене вже дістали на конторі. Словник сучасного українського сленгу
  9. контора — -и, ж. 1》 Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи чи окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. || Приміщення, де перебуває такий відділ або установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. контора — КОНТО́РА, и, ж. Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи або окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах