контора

Значення в інших словниках

1. контора — конто́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. контора — [контора] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
3. контора — -и, ж. 1》 Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи чи окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. || Приміщення, де перебуває такий відділ або установа. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. контора — КОНТО́РА, и, ж. Загальна назва адміністративно-канцелярських відділів підприємств, закладів, установ або окремої установи з господарськими, фінансовими і т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (І. Словник української мови у 20 томах
5. контора — И, ж. 1. Велика компанія. Дивись, яка контора повалила. 2. Організація. Гнила контора. 3. Офіс. Пішли до мене в контору. 4. Місце роботи. Мене вже дістали на конторі. Словник сучасного українського сленгу
6. контора — (-и) ж. 1. мол., жрм; зневажл. Будь-яка установа. БСРЖ, 276; ПСУМС, 36. 2. мол. Дитяча кімната міліції. ПСУМС, 36. 3. мол. Компанія. ПСУМС, 36. Словник жарґонної лексики української мови
7. контора — Конто́ра, -ри; -то́ри, -то́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. контора — КОНТО́РА, и, ж. Адміністративно-канцелярський відділ підприємства, закладу, установи або окрема установа з господарськими, фінансовими й т. ін. функціями. Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. контора — рос. контора службове приміщення, офіс, адміністративна частина підприємства, організації. Eкономічна енциклопедія
10. контора — Конто́ра, -ри ж. Контора. Словник української мови Грінченка