1. Eкономічна енциклопедія

крадіжка

рос. кража

злочин, що полягає у викраденні державного, громадського або особистого майна громадян з метою обернення його на свою користь або на користь третіх осіб.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крадіжка — краді́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крадіжка — Таємне викрадення індивідуального майна громадян. англ. theft / stealing; нім. Diebstahl m -(e)s, -¨e; угор. lopás; рос. кража. Словник із соціальної роботи
  3. крадіжка — КРАДІЖ; (літ. твору) пляґіят, сов. плагіат; (украдене) як ім. крадене. Словник синонімів Караванського
  4. крадіжка — [крад’іжка] -жкие, д. і м. -д'із'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
  5. крадіжка — -и, ж. 1》 Те саме, що крадіж. 2》 Украдені речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. крадіжка — КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. Пшептинський .. кричав, совався до їх [них] з кулаками, винуючи [винуватячи] їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Суд .. визнав Явдоху .. Словник української мови у 20 томах
  7. крадіжка — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
  8. крадіжка — Краді́жка, -жки, -жці; -ді́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. крадіжка — КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Те саме, що краді́ж. Пшептинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев., І, 1956, 214); Суд.. визнав Явдоху.. винною в крадіжці зерна з громадського гамазею (Донч., III, 1956, 14). Словник української мови в 11 томах
  10. крадіжка — Крадіжка, -ки ж. = крадіж. Лиха нахідка гірша від крадіжки. посл. Словник української мови Грінченка