крадіжка

Значення в інших словниках

1. крадіжка — краді́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. крадіжка — КРАДІЖ; (літ. твору) пляґіят, сов. плагіат; (украдене) як ім. крадене. Словник синонімів Караванського
3. крадіжка — [крад’іжка] -жкие, д. і м. -д'із'ц'і, р. мн. -жок Орфоепічний словник української мови
4. крадіжка — -и, ж. 1》 Те саме, що крадіж. 2》 Украдені речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крадіжка — КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; злодійство. Пшептинський .. кричав, совався до їх [них] з кулаками, винуючи [винуватячи] їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Суд .. визнав Явдоху .. Словник української мови у 20 томах
6. крадіжка — ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. Словник синонімів української мови
7. крадіжка — Краді́жка, -жки, -жці; -ді́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. крадіжка — КРАДІ́ЖКА, и, ж. 1. Те саме, що краді́ж. Пшептинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев., І, 1956, 214); Суд.. визнав Явдоху.. винною в крадіжці зерна з громадського гамазею (Донч., III, 1956, 14). Словник української мови в 11 томах
9. крадіжка — рос. кража злочин, що полягає у викраденні державного, громадського або особистого майна громадян з метою обернення його на свою користь або на користь третіх осіб. Eкономічна енциклопедія
10. крадіжка — Крадіжка, -ки ж. = крадіж. Лиха нахідка гірша від крадіжки. посл. Словник української мови Грінченка